Поезія – значить жити…
Поезію вітром шепочу в її волоссі,
Що кольору свіжозвареного какао.
Вриваюся іноді так я до неї в гості.
Але мені завжди мало її, так мало…
Поезію ночі читаю в її зіницях,
Пірнаю у них і пʹю, мов гарячу каву.
І погляд коханих очей мені часто сниться.
Чи сниться моя поезія їй – цікаво?
Поезія щастя – це бути в її обіймах,
Вслухатися в перестуки сердець і знати,
В любові і віршах – ніколи не бути війнам.
Поезія – значить жити і не вмирати.
