Бойчук Роман Вустами припав...
Вустами припав
До роси ніжних трав...
Пелюстки кохав шовкові.
Чуттєвими "па"
Прогиналась трава,
Мої обіймала скроні.
Туман, мов шаман -
Розливав свій дурман
І нас огортав парою.
Кохання вулкан
Твій гойдав океан,
Пульсуючи під корою.
Палав і згорав
Серед магії трав
І з попелу птахом знову -
Злітав, де зоря
Колискову вітрам
Співає свою казкову.
28.01.2016 10:50 Світлана Рачинська => © |
 Сміливо, Романе!) Ця відвертість твору, як енергетичний згусток енергії, якими цілить сам Аполлон) Наживо бачила подібні скульптури з бронзи. Ну, від мене за твір (хай хоч і зранку) - п"ятірочка) |
28.01.2016 09:47 Уляна Яресько => © |
 ОГО! Пане Романе, ну... слів нема ))) (вищий еротичний пілотаж))) )! |
28.01.2016 09:37 Тетяна Белімова => © |
 Ой, Рома... Спекотно... Скажу, що більше від картинки, ніж від вірша... |
28.01.2016 09:10 Максимів Галина => © |
 Чудова поезія. Чуттєва і ніжна. Ви молодчинка! |