28.01.2016 07:09
лише 18+
330
    
  3 | 3  
 © Бойчук Роман

Вустами припав...

Вустами припав...

Вустами припав

До роси ніжних трав...

Пелюстки кохав шовкові.

Чуттєвими "па"

Прогиналась трава, 

Мої обіймала скроні.


Туман, мов шаман -

Розливав свій дурман

І нас огортав парою.

Кохання вулкан

Твій гойдав океан, 

Пульсуючи під корою.


Палав і згорав

Серед магії трав

І з попелу птахом знову -

Злітав, де зоря

Колискову вітрам

Співає свою казкову.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.01.2016 10:50  Світлана Рачинська => © 

Сміливо, Романе!) Ця відвертість твору, як енергетичний згусток енергії, якими цілить сам Аполлон) Наживо бачила подібні скульптури з бронзи. Ну, від мене за твір (хай хоч і зранку) - п"ятірочка)

 28.01.2016 09:47  Уляна Яресько => © 

ОГО! Пане Романе, ну... слів нема ))) (вищий еротичний пілотаж))) )!

 28.01.2016 09:37  Тетяна Белімова => © 

Ой, Рома... Спекотно... Скажу, що більше від картинки, ніж від вірша...
Така демонстрація, звісно, додає конкретного еротизму, але водночас усікає фантазію читача, як на мене. Якби прочитала сам текст - інакше сприйняла б. Це я до того))
Успіху!

 28.01.2016 09:10  Максимів Галина => © 

Чудова поезія. Чуттєва і ніжна. Ви молодчинка!