Човник
Пробігли хвильки, сколихнувши води,
Злякавшись звуку, птах зійшов у злет,
Зірки водили в небі хороводи,
Складаючись з неспалених планет.
Місяць водив по небу білий човник.
Те небо - в річці, що мов океан.
А вітер був їм кращий співрозмовник,
Гуляючи по водам, ніби пан.
Сиділа дівчина, у сукні ніжно-білій
І холод не торкав її красу,
В волоссі білі зорі ніжно тліли,
Дерева простягали їй росу.
Рука спиняла-колихала хвилі,
Ріка несла сама кудись удаль,
І тут мов десь з хвилину зникли милі,
Покинувши далеко всю печаль.
Пробігли хвильки, сколихнувши води,
Злякавшись звуку, птах зійшов у злет,
Зірки водили в небі хороводи,
Складаючись з неспалених планет.
