День алгебри
Списала зошит. Кількасот завдань.
Списала ручку, і рука "списалась".
Хоч в голові незліченних питань,
Та головне - я все-таки старалась.
Як закриваю очі - цифри йдуть,
І снитись вони, певно, також будуть.
А сині руки... Ті немов гудуть,
А мозок, може, завтра все й забуде..
Вже вечір чорний. Чорний, як графіт.
Тут піраміди книги збудували...
Тепер кружляє у очах весь світ,
Думки, немов на зло, усе змішали!
Ой, - множення, скорочення, - морока!
Заплутані завдання - мов клубок!
Вирішувать! Бо ж ворони-пророки
Сказали - буде треба.. Від зірок...
Та кількасот завдань колись скінчаться,
А ручка знайде спокій на столі...
І мозок, руки - так от і навчаться.
Сказали - "Поки легко! Ще малі!..."
