Гріхи не спасенні
які мали місце в житті заробітчан.
Село, в карпатськім передгір’ї.
В бідняка-газди на подвір’ї
Під хатою сім’я сиділа,
На тата сумно так гляділа.
Зібрався він на заробІтки,
Лишає дома жінку й дітки.
Їх четверо: малі й дрібненькі,
В сім’ї ще й з ними стара ненька.
Голодні очі, босі ноги
Примушують рушать в дорогу -
Дорогу дальню й невідому,
Далеко, за моря від дому.
Поплив, поїхав - опинився
В далекім краї, і прибився
До жінки – старшої вдовиці,
Що дала їсти і водиці.
Тяжку роботу став робити,
Щоб грошей вдосталь заробити,
Бо дома діти й стара мати,
Їх треба йому годувати.
І рік за роком вже минає,
Пакунки дітям посилає.
В той час вдовиця помирає
Й майно йому заповідає.
Одержав в спадок гарні гроші.
Кругом вдовиці всі хороші -
Стару й багату вибирає,
Як має жити добре знає.
Чекає. Смерті помагає,
На той світ бабу відправляє.
Гріховні гроші й спадок статний,
Стає для чоловіка власний.
І знову жениться небога,
Гріховна перед ним дорога.
Стареньку бабку вибирає,
Все, що зробити, добре знає.
Маєтки бабині продав,
Всі гроші собі підібгав,
Чета на корабель сідає,
В далеке плавання рушає.
Чекають дома жінка й діти,
Де ж стару бабу йому діти?
В відкритім морі, у пучині,
Тручає бабу в води сині.
Шубовснула, заклекотіла,
І чисто все - немає тіла.
Додому вчасно приїжджає,
Сім’я без неньки вже стрічає.
Діти великі, одружились,
Уже і внуки появились.
Дід щедро гроші всім дарує,
МашИни і хатИ купує.
Розбагатіла вся родина:
Сім’ї трьох дочок й його сина.
У розкошах всі проживають,
І про гріхи вони не знають.
Гріхи ж нікуди не зникають -
Сім поколінь відповідають.
Страшний той бумеранг вертає,
І всіх бідою він вражає.
« Біда біду перебуде -
Одна мине, десять буде».
Народна мудрість ця проста,
Та всіх стосується вона.
Прийшла біда старшій в хату,
Муж і син хворіли раком.
Смерть кістлява їх забрала,
Й дочка віку вкоротала.
Другеє лихо, друге горе,
Сліз вже налито повне море.
Синочка у дочкИ убили,
Вона ж бо з розуму зментила.
Страх той бадіку не лишає,
Й гріхи він знову споминає,
І боязко чогось чекає,
На сина свого поглядає.
Ось біда і в сина в хаті,
Не прийшлось довго чекати.
Він горілку полюбляє -
Й змій його той пожирає.
Двоє дітей в сина є,
Та Бог внуків не дає.
Хоч і гарнії на вроду,
Та немає більше роду.
Бумеранг знову вражає,
Дочку меншу не минає.
Сина її посадили,
Й на рокИ їх розлучили.
Від розкошів та машини,
Скоїв злочин той хлопчина.
Кару в тюрмі відбуває,
І чи вернеться не знає.
Весною зозуля рокИ накувала,
Які ж бо ті рОки - сама не видала.
А покоління у життєвої ріки,
Ще до цих пір спокутує гріхи.
Бог прощає. Бог простить,
Паростком життя зростить.
Діти в Господа просити,
І молитись й не грішити.
с.Нижні Станівці, Буковина., 27. 01. 2016
