День “Єфимкині заметілі”
з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»
Якщо цей день похмурий, то варто очікувати пізні заметілі.
А якщо на Євтимія опівдні світить сонце — на ранню весну.
Лапатим снігом щедро запорошені,
Стоять сумні дерева заворожені.
А небо сіре і безхмарне, ніби голе,
Гіганти-свічки - вгору тягнуться тополі.
Як швидко все вночі навкруг змінилося,
Раптово, ніби смерч, зима з‘явилася.
Мов парашути з неба, і легкі як вата,
Сніжинки землю одягнули в білі шати.
Кущі покірно до землі схилилися,
Плакучі верби знову зажурилися.
І зникло сонячне світило у безодні,
Тому так сумно й темно в небесах сьогодні.
Морозний ранок вікна виціловує,
Узорами старанно розмальовує.
Та все одно бентежить душу дух весняний –
Весна дарує аромати незрівняні!
м. Київ,