Анна Ольтенберг Я задивлена в небо вечірнє
Снились Ви і безмежна ніжність.
Так лиш лебеді люблять вірно,
Так лиш зорі пливуть у вічність.
Ви як тиша, як світло, як воля.
Ви торкнулися мого серця.
Це кохання як усміх долі,
Так буває лиш раз і вперше.
Серед простору, неба і ночі
Я лиш жінка – краса і вихор.
Я закохана в Ваші очі,
Я люблю ті обійми тихі…
07.02.2016 19:48 Тетяна Чорновіл => © |
 Красива поезія. Ніжна і трепетна! |
07.02.2016 16:33 Світлана Рачинська => © |
 Анно!!! Такий граційний і чуттєвий цей твір... Не втримуюсь і цуплю в улюблене) |
06.02.2016 16:01 Олена Вишневська => © |
 Анночко, дуже красиво! таке справжнє, непідкупне, чисте...як сама свята любов! |
06.02.2016 12:33 Каранда Галина => © |
 гарно |
06.02.2016 11:22 Тетяна Белімова => © |
 Аню... Це невимовне! Вже декілька раз перечитала! Насолоджуюся! Дякую, що поділилися)) |