Про тисячі митей
Про тисячі митей, про небо і квіти,
Фрагменти незнаних світів,
Веселі, відразні, такі різні миті,
Колись я тобі розповім.
Я все розповім! Покладу у долоні
Весь світ цей безмежний - мій світ,
Кишені твої різнобарв"ям наповню
Моїх акварельних, таких дивних снів.
Там буде все-все, буде сонце і туга,
Кохання там буде, авжеж,
Там буде все те, що ти так палко любиш,
І те, що ненавидиш - теж.
Пробач мені, серце, так варто, так треба,
Такий він предивний цей світ,
Там поруч крокує і щастя і злива
Не варто боятися їх.
Ти просто всміхнись і йди далі, натхненно,
Банальності, знаю, немає їм меж,
Частиночки світу, що з зорей і неба,
З веселок і, - так, - із банальностей теж.
Тримай кольори! Не відхрещуйсь від митей,
Радій, божеволій, вмирай і живи,
Чаруйся безкрайністю світла і світу,
Прийми все, подякуй та благослови.
І буде іще не одна оповідка,
Про море в тобі, про безмежжя світів,
Про вранішне сонце, душі твоїй квіти
Про те, що з цим світом завжди був єдин.
Що ти є і сонце, і хмари, і буря,
Тумани і грози - то ти, то лиш ти,
У всьому, що любиш, і є твоя сутність,
На всьому, що бачиш - є твої сліди.
А світ? Придивись лиш й побачиш ти казку,
Що всюди - то ти - є і будеш завжди,
Про тисячі митей, про світ цей прекрасний
Про тебе тобі...
.............слухай, я розповім...
