Малюю
Мені болить.
Від гаміру пече.
Надворі дико.
Тепло, хоч зима.
Згубила спокій, десь чієсь плече,
Його тепер у мене вже нема.
Коли у почуття вдаряють струни,
А зовні шум. В собі лише сиджу,
Малюю на листках ангельські руни,
Рука біжить папером.
Не спішу.
Душа закрилась кригою і снігом,
А почуття притихли неживі.
Думки розсипались у мозку ніби бігом,
А серце зупинилось.
На межі.
Тримаю знаки. Кожного впізнаю.
Дарма, що вигадка.
Вони тут не чужі.
Нехай і інший геть про них не знає,
Чарівні, круки мов, і дивні, мов вужі.
Завивисто, потроху, мов у казці,
Злітають книги з пам`яті мої
Герої, що могутні і в поразці,
Рушають в небезпечнії краї.
Я що пороблю, так вже повелося.
Вони всі - там.
А я ось тут сиджу.
У мене ще й не було чарівного волосся.
І коні не приходять.
Це я до них біжу.
Мені болить.
Мені давно пече.
В душі спалили почуття і струни.
Не жде мене підставлене плече.
Зате є в мене тиша. В мене руни.
