Під крилом ночі
Пронісся вечір зоряним крилом.
Троянди сипались на землю, ніби кров`ю,
Весь світ забув, коли ще був теплом,
А ніч забула, як була любов`ю.
Сміялись зорі, плакали - тепер.
Ходили люди. Пари, старші, діти.
Розлився холодом глухий Дністер.
І навіть він не смів сміятись світу.
Блукала тиша вулицями ночі.
Вітри несли лиш спогади з теплом,
А зорі заглядали прямо в очі,
Їх місяць пропливав своїм веслом.
