Ти мій…
За мотивами - «Вигадай» СвітЛана
в тім лазуриті джерельнім вмиваєш обличчя
сонце наколює ночі тумани на списи
й дивним годинником цокає ціле сторіччя
мерехт світанку той час в павутиння снує
рим протиріччя
а ще..
твої риси
.
«Вигадай» СвітЛана
Царство Арахни…
ти в ньому –
улюблений раб.
Звідки я знаю?
Це одкровення
сновиди,
бо уночі я блукаю
по темних зловісних
лісах,
тіло в лісах,
а душа –
спостерігає
вона
чарівні краєвиди…
Промені Місяця -
Списи
отрутою сповнених
мрій,
а павутиння липке
згортає усе в протиріччя,
доля моя,
кара
і щастя
моє,
Ти не сховаєш
навіки від мене
своє
темне, прекрасне
обличчя…
Темне - лиш маска,
морока зухвалого Зла,
маску зірвати
серце моє
божевільно жадає
і плаче.
Чорну Причину зруйную,
залишиться тільки зола,
хай Павучиха, хазяйка твоя,
в чорних тенетах
своїх
скаженіє
і скаче.
Очі твої -
бачу і вдень, і вночі,
де б не ховали тебе,
сполох зіниць відчуваю.
Темрява згине,
співатимуть нам солов’ї,
і Задзеркалля
пісню кохання
для нас
проспіває…
Щастя -
нарешті я бачу тебе!
Щастя -
нехай ти здаєшся суворим,
хоч не позбувся
ти
нечестивих лабет,
хоч не вчуваєш іще
Чорної Відьми
Окови.
Ініціація –
хрещення кров’ю
для вбивць,
кинь, не чіпай,
не вбивай свою жертву,
жаданий.
Душу загубиш,
Переведешся на ниць,
і Павучиху-чаклунку
пошлюбиш,
коханий!
Жертву облиш, не чіпай,
не займай,
краще ти мене
забий
на нечистій місцині,
горло гризи,
кров
до краплини спивай,
жертва невинна
нехай
не загине!
Звір поступився...
Тепер у прекрасних очах
Воля воскресне.
Світлом засяє цитрини*,
Рви перепони,
Руки мені
простягай,
Вирвемось з чорних
тенет павутини…
Тануть видіння,
потроху відходить імла,
в темні ліси
повертає сновиду світанок,
знаю, знайшла,
знаю,
нарешті знайшла,
більше не маю бажань,
більше нема забаганок.
Душі, тіла
об’єднались, злилися навік
і освятились в черленому трунку
Кохання.
Чорне Страждання
Спалив, спопелив
Громовик,
З нами віднині -
Надія,
Терпіння,
Чекання!
……….
*Символ відродження
