Дивлюсь у вікна псих лікарні
Здається там моє життя.
На підвіконні квіти гарні
Відновлюють серцебиття
Там я, душа, частинка тіла
Все інше - ходить світом вниз
До Арктики не долетіла
Крило пробив отруйний спис.
Земля зробилася чужою,
Ходити вчилась на зорі.
Тоді зміюкою бридкою
Повзла до рідної землі
Забрать оту частинку тіла,
Що залишилася тобі.
Стою самотня і безсила -
Вертаються лише слабі.
Я ж не така. Бува заплачу,
Так дощ приховує сльозу.
І знов кричу, ричу, батрачу,
Буває камені гризу.
Відкрились двері - вийшов лікар
Ти знав: сама я не зайду
Пробач, уперта й горда звіку
Пекуче? ліпше обійду.
Щось ожило давно забуте,
Колись бо ангелом була
Що ти зробив зі мною, Бруте?
Більш покохати не могла.
Стоїм удвох, сміється місяць:
"Дурні, живіть, на все свій час
Не схвалять люди - так повісять,
Я все ж радітиму за вас"
