Пливе кача…
До роковин розстрілу Майдану
Пливе кача в потік синій, Мамко моя, не лай мені.
Гей,
Залаєш мі в злу годину, Сам не знаю, де погину.
Гей!
Погину я в чужім краю – Хто ми буде брати яму?
Гей,
Виберуть ми чужі люди, Чи ти, мамко, не жаль буде?
Гей,
Як же мені, синку, не жаль? Ти на моїм серцю лежав!
Українська народна пісня
Гей,
Пливе кача в потік синій,
Мамко моя, не лай мені.
Горить Майдан вдень і вночі,
Серце спокою не хоче,
Горить серце і палає –
До Майдану вирушаю.
Земля рідна у відчаї,
Побратими вже чекають,
Повернемо Небо Синє,
Мамо, мамо, пробач мені…
Гей,
Залаєш мі в злу годину,
Сам не знаю, де погину.
Ми – незламні, непорушні,
Проти нас – кати бездушні.
Цілять в серце і вбивають,
Ми у Небо відлітаєм,
На Майдані – жах і збродня,
Над Майданом Ясна Сотня,
Пам’ять з небуття воскресне,
Згине Морок, крига скресне!
Гей!
Погину я в чужім краю –
Хто ми буде брати яму?
Не лякає нас безодня,
Ми тепер - Небесна Сотня!
Крізь мороз летять лелеки,
Проводжають в Путь далеку,
Наших рідних утішають,
Душі нам слізьми змивають…
Гей,
Виберуть ми чужі люди,
Чи ти, мамко, не жаль буде?
Чужі люди стали рідні,
В них серця журбою квітнуть…
Нас любов’ю обігріють,
Юні очі нам закриють.
Ворог Волю не задушить,
Над Майданом наші душі!
Ляжем в землю, де родина,
Та душа не відпочине,
Відлетять у Вирій душі,
Як змію-війну задушим.
Гей,
Як же мені, синку, не жаль?
Ти на моїм серцю лежав!
Чорне горе, чорне, сину,
Без тебе душа загине…
Люба, рідна ти дитина
Для людей і України…
Присягають добрі люди
Пам’ятати, не забути…
Вічність не загоїть рану –
Пам’ять Трепетну Майдану…
Гей!
