ВЕСНА
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Перші тайгові зошити»
«Весна»,
«Из первых таёжных тетрадей»
Берези в плетених платках
Із віт сніги скидають,
А гори в білих клобуках
Акафісти читають.
Весна ж, немов семінарист,
Все наголос ламає,
Речистий її мови зміст,
Та ясності немає.
Зими не боячись ознак
При силі ісполинській
Вона бушує, мов бурсак,
Який-небудь Белінський
Недаром стільки їх пішло,
Вигнанців з семінарій,
В тайзі добро шукати й зло,
На збитих жорстко нарах.
З завзяттям істин сівача,
Оратори, схизмати,
Готові впевнено з плеча
Пристойності зламати.
Розмитим річищем промов
З декретів краю світа
Вони бунтують, поки знов
Не установлять літа.
Березы в вязаных платках
От умиленья тают,
А горы в белых клобуках
Акафисты читают.
Весна же, как семинарист,
Ломает ударенья,
Речист и мутен и нечист
Язык ее творений.
И не боясь попасть впросак
При силе исполинской,
Она бушует, как бурсак,
Какой-нибудь Белинский.
Недаром много их ушло,
Не кончив семинарий,
Искать в тайге добро и зло,
И спать на жестких нарах.
Ораторствуя и уча,
Крича, косноязыча,
Они довольны, что сплеча
Ломаются приличья.
В размытом русле языка
Грамматикой декретов
Они волнуются, пока
Не установят лета.