Тетяна Чорновіл Тріпочуть верби котикову ласку
Тріпочуть верби котикову ласку
На тлі сухих чубів деревію,
А річка жебонить весняну казку,
Затамувавши течію свою.
У казку ту, де сходи стелять тихо
Теплу скупому раді спориші,
Зійду весною сон-трави з-під снігу
В безрим’ї криги скреслому вірші.
Чар квітки, мов знамення дорогого,
Вдихну між рим і в серці затаю
Там, де тріпочуть котики знемогу
На тлі сухих чубів деревію.
22.05.2021 20:09 Надія Крайнюк => © |
 Чарівна пейзажна лірика. Дякую, пані Тетяно, за поетичну красу. |
13.04.2015 12:47 Тадм => © |
 супер! |
12.04.2015 20:46 Ганна Коназюк => © |
 Красиво, надзвичайно!.. |
09.04.2015 22:26 Світлана Рачинська => © |
 Дуже гарно! Образність така художньо-милозвучна....Чарівно! |
09.04.2015 18:40 Тетяна Белімова => © |
 Красиво і лірично)) Довершена за поєднанням форми і змісту поезія! |
09.04.2015 18:36 Деркач Олександр => © |
 Чудово! |
09.04.2015 15:44 Олена Вишневська => © |
 Здається, що ті котики не лишень заніжили вербове гілля, а і душу)))) |
09.04.2015 14:31 Каранда Галина => © |
 дуже гарно. Вірш, в якому можна відпочити. |
09.04.2015 14:02 Георгій Грищенко => © |
 Чудово і неймовірно захоплююче. |
09.04.2015 12:33 Маріанна => © |
 Красиво! Неймовірно! |