Тетяна Чорновіл Передчуття ніжності
На ламкому краю холодів
Лід невтішно стікає водою.
Вже він міццю криштально-твердою
Не зморозить, хоч як би хотів.
Зимно ще. Та думками тихцем
Ледь відчутний серпанок потроху
Дивоцвіту духмяну знемогу
Тепло ніжить тремким вітерцем.
Між розквітами передчуттів
Щось ласкаве нуртує, краплинне.
Мить – і ніжність у повені хлине
На ламкому краю холодів.
18.02.2016 23:22 Каранда Галина => © |
 гарно коло замкнули... аж перечитувала) |
18.02.2016 20:18 Ольга Шнуренко => © |
 Два дні було не тільки передчуття весни, а й справжнє весняне потепління! А сьогодні зимно, відчуття снігу й морозу у повітрі... Але в душі весна уже давно, і сонечко ласкаво світить у моє вікно... |
18.02.2016 19:26 Олена Яворова => © |
 Теплий, ніжно-прозорий вірш. |
18.02.2016 18:43 Тадм => © |
 неймовірно! адже саме так і відчувається! Ви прочитали мої сьогоднішні думки і втілили так вишукано!! дяка! |
18.02.2016 15:20 Георгій Грищенко => © |
 Чудово змальоване передчуття ніжності веснм. Дякую за задоволення. |
18.02.2016 14:36 Григорій Божок => © |
 Чудові слова і образи. Одне бачимо та так по - різному змальовуємо. Весни й наснаги! |
18.02.2016 14:32 Серго Сокольник => © |
 Блін... Я завжди забуваю оцінити... Вибачте, Таню. Я виправлюсь) |
18.02.2016 14:18 Серго Сокольник => © |
Так... Таке сприйняття ВЕСНЯНОГО ОЧІКУВАННЯ саме переростає з дитинства в дорослість... Як сонячні весняні зайчики на воді... Як перша весна кохання... |
18.02.2016 13:46 оксамит => © |
 Моє... Дуже!!! |