Передчуття осені
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
По серпневій знемозі
Літо в сни ясноросі
Добігає босоніж кінця.
В небі осінню хмарно,
Тож губитися марно
В шелестких бур’янах манівця.
Лиш зайдеться росою,
Зачарує красою
Серед хвиль трав’яного зела,
Де край стежки в тумані
Білоцвіти останні
Перехитує вслід бугила.
А небес теплу просинь
Вже захмарила осінь,
Манить солодом груш крадькома.
Хоч не час, бо ще й досі
У серпневій знемозі
Літо-літечко… Є – і нема.