Поїдемо Запоріжжя
Давай лишимо все
І поїдемо в Запоріжжя.
Я ніколи, повір мені, не обираю навпомацки.
Просто хочу знайти над Дніпром старосвітню тишу,
Щоб очистили душу прадавні джерела із Хортиці.
ДніпроГЕС хай шумить – о, мені б хоч на мить його силу.
Жовті бані церков підіймають хрести догори.
Я не знаю, за що я це місто колись полюбила,
Мабуть, винні Дніпро й героїчні його береги.
Винні злами масивні,
В яких іще видно перст Божий,
Винні витвори людства в бетоні,
Чи сутінь ночей,
Або винні усміхнені й щирі такі перехожі,
У яких, попри все, в жилах кров запорізька тече.
Є ж-бо тисячі міст, куди можна приїхати й жити,
Не збагнувши нічого і навіть забувши про сенс.
З Запоріжжям – не так.
Запоріжжя потрібно любити.
Є мільйони причин. Просто треба любити – і все.
