Сузір’я Оріона так схоже на метелика…
Розпустився потемку смолистий піон.
Ніч безгомінню землю накрила.
Зоряниці метелик – палкий Оріон
Розпростер в неосяжності крила.
В галактичнім саду, між суцвіття плеяд,
Невагомість долаючи вільно,
Він вершить споконвічний таємний обряд
І богує в горі безроздільно.
Білих карликів квіт, наднової букет,
Чорних дір пелюстковІ фантоми,
Астероїдів кущ, першоцвіти ракет –
Стереже від біди без утоми.
Мерехтливим повівом агатових крил
В пектораль завиває планети…
Облітає пилок із пекучих світил,
Золотим переливом комети.
