Вона була божевільна
Поза місцем і часом
з кінофільму
«Стальная бабочка»
Розкута, сувора, «козирна».
Усім – порошинка в оці,
Її лякалися
хлопці.
Із нею дружи обережно,
Вона – руйнівна пожежа…
Кохання прийшло, не спитало,
Свавільно, жорстоко скувало,
Колотиться жилка на скроні,
Тьмянішають очі бездонні.
У нетрях вона - отаманка,
Не двері – ганчірка-фіранка,
В руїнах знайшли халабуду,
Для зграї домівкою буде!
Босоту юнацьку годує,
А серце щемить і бунтує.
Дівчисько одне обізвалось:
- Хазяйка, ги-ги, закохалась,
Хіба чоловіку ти треба,
Для нього ти дівка - дурепа!
Не бачить - сміється, регоче -
Як чорні білішають очі,
Запізно, даремно
тікати:
Спіймає і буде
карати.
Вона наздогнала, звалила,
Дівчисько стогнало і вило.
Покарана диким законом,
Згорнулась вона «ембріоном»*.
Закохана - люта, страшенна,
Вона ж – божевільна, скажена,
По стінах ногами молотить,
Захрипло харчить, колобродить,
Знемога її огорнула,
Побиту рукою торкнула:
- Зірвала я голос і сили,
Чому так зі мною вчинила?
Я билась об стіни прокляті,
Щоб кості тобі не зламати.
Болить моє тіло страшенно,
Душа через тебе - скажена,
Шмаркачко,
язик твій у твані,
Сміятись не смій над
Коханням!
Вмираю,
уперше Кохаю,
Хто впоперек – вб’ю, закопаю!
Воно ще трясеться
і плаче…
Вставай, розгортайся –
пробачу!
Позбудься дебільної звички,
Цілуй мене швидше,
у щічку!
Завзята, шалена і сильна
Вона була «божевільна».
---
* згорнулась калачиком
