Фантомні болі душі
За мотивами: Т. Белімова «Київ UA»
Яке ще відрядження?
Зроду-віку нікуди вона не їздила…
Щось тут не так!
Не поїхала вона ні в яке відрядження!
А якщо не поїхала, то де ж вона?
З ким?
Де сьогодні ночуватиме?
Тетяна Белімова «Київ. UA»
Наче в оці їдка порошина,
Наче жах із дитячих казок -
Не бажає втікачка-дружина
Дати спокій, піти із думок.
«Ти не знала зі мною турботи,
Наче ляльку, тебе одягав,
Ти від мене пішла на роботу,
Чи я мало грошей заробляв!?
У відрядженні, в іншому місті…
Ти ж боялась - одна за поріг,
Враз підозра сплітає намисто,
Свище ревнощів гострий батіг.
Хто на очі накинув полуду,
Що зірвалась отак – невтямки?
Із палацу пішла в халабуду,
Я йому поламаю кістки!
Годі, годі – підведена риска,
Прах дорожній вкриває сліди,
Розставались – ні сварки, ні писку,
Ми культурно пішли в нікуди.
Хоч красуні на мене ворожать,
Їх серйозно несила сприйнять:
Із тобою зрівнятись не можуть,
Навіть близько вони не стоять.
Так,
«колишніх дружин
не буває»,
Проклинай, звинувачуй,
жени -
Пам’ять болю зректись
не бажає,
Із думок
не зникають
вони.»
