Хочеш?
Хочеш, я буду захмарно-високим небом?
Проллюсь на вуста твої спечені зливами,
Бу́ду гіркою, солоно-кислою, медом,
Пробу́джу нейрони і стану сміливою!
Хочеш, із клаптиків хмар свої власні крила
Зшиєм з вершкових туманів мережива чи
Бу́демо просто поруч, коли вже несила
Світ наодинці любити?.. Як ні – промовчи.
Хочеш, злітати й збивати коліна?
Хочеш, Як діти уда́вано бути сміливими:
Бачити тілом й торкатися очі-в-очі?
А хочеш, ми будемо просто щасливими?..