Емоції в душі мінорні
навіяні роздуми
Мороз по шкірі і холодні скроні,
напівжиття тримаю на долоні,
напівкохання, смуток, біль розлуки...
Чому не втримали мене в полоні
міцні і сильні, чоловічі руки?
Весна уже в календарі й надворі,
але емоції в душі - мінорні,
зима на скронях інеєм іскриться,
зів’яли квіти, що на підвіконні,
а в серці морок, ніби у темниці…
Невже омана - на вустах медових,
хіба не варте віри щире слово,
і ніжність, що ночами зігрівала -
куди все зникло швидко і раптово?
Це мабуть Доля так пожартувала...
Пройдуть роки, забудуться події,
і згаснуть в серці залишки надії,
але промінням сонця на світанні
неждано прилетить в солодкі мрії
приємна згадка про палке кохання…
м. Київ, 11.03.2016
