Непутящий син
з рубрики / циклу «Про долю»
Заболіло біля серця, закололо в грудях,
Як вже вийти показатись Семену на людях,
Сина має – непутяще, бісова дитина,
Відвертає уже очі геть уся родина.
Любить ігри, ресторани, ще й дармові гроші,
А в Семена нападають із відчаю воші,
Витягнув усе вже з хати, стіни кругом голі,
Не такої він чекав на старості долі.
Працював, як віл в ярмі, що тут говорити,
А для чого, розкажіть, як на світі жити?
З горя жінка посивіла, хвороби обсіли,
Як же чадо вони в двох пестили, любили.
Люди тикають у очі, проходу немає,
А синок собі гуляє і втоми не знає.
м. Славута,
