СКІФСЬКА БЕЗГОЛОВА БАБА У СТЕПАХ УКРАЇНИ
Бабо в степах України, до тебе я йшла…
Дзеркало роду мого, стародавнє коріння.
В грудях твоїх кам’яних оселилась Душа…
Долею править вона – у віках-поколіннях.
Я обіймаю тебе – і радіє земля…
Небо світліє… Трава наливається соком…
Золотом – стигле колосся… Росою – поля…
Сонячні промені – в косах красунь синьооких.
Бабо моя безголова, ти – пам’ять з глибин…
Чом же скалічили варвари? Чим завинила?
Мало терзали тебе? Підіймайся з руїн…
Де ж бо тепер голова? Тая первісна сила?..
Дай-но з тобою побуду, вогонь запалю;
Лики минулих століть у степах оживають!
Бабо, тебе заклинаю, до тебе молюсь:
Розуму дай і натхнення… І тихого раю.
