Захурделила зима
з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»
Рано-вранці зима захурделила,
Білий світ навкруги і весну замело,
Сніг літає в повітрі метеликом,
Вітер двір підмітає, немов помело…
Потім небо на дощ набундючилось,
Наіндичились хмари у сірій імлі,
Стогне тихо довкілля, замучилось
догоджати так довго суворій зимі…
Знов земля стужавіє від холоду,
Радість гасне в душі, крижаніють думки,
Ніби змій, заповзає у голову
підлий сумнів стосовно приходу весни…
Думка ця зазирає тривогою
І вривається вітром в пенати душі.
Сніжний привид висить над дорогою,
Гріє одяг зимовий дерева й кущі…
Зникло сонце надовго за хмарами,
Морок неба віщує нещастя й біду.
Як же важко боротися з чарами!
Де і в чому я ліки від смутку знайду?
м. Київ, 20.03.2016
