26.03.2016 20:15
only 18+
159 views
    
rating - | no usr.
 © Антоніна Грицаюк

Війна – напевно ціль

Війна – напевно ціль

Щосили чаєчки кричали,

Шаленіло синє море,

Сторінки страшні гортали,

На них писалось горе.


Голосить мати посивіла,

З горя ламає руки,

Терпіти біль їй геть не сила, -

«За що шлеш, Боже, муки?!»


Крокує проклята війна,

Широко так ступає,

А нею править сатана,

На сльози не зважає.


Вдова ще зовсім молода,

Горне мале дитятко, -

«Синку страшна прийшла біда,

Загинув в бою татко».


Батько так стиснув кулаки,

Кістки аж затріщали,

По телебаченню плітки,

Як же вони дістали.


Сестра забилась у куток,

Та вовком завиває,

Зі Сходу летить гудок,

Брата в живих немає.


Собака виє день і ніч,

Здалека біду чує,

На хату сів окатий сич,

Туди й сюди крокує.


А потім лячно закричав,

Здригнулось живе все,

Поховав, та поховав,

Луна селом аж йде.


Їм не верху не зрозуміти,

Людську печаль і біль,

Валізи грішми лиш набити,

Війна – напевно ціль.



м.Славута, 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.03.2016 18:49  © ... => Серго Сокольник 

На жаль так... і вдіяти щось важко... комусь це нажива а простим людям велике горе. 

 27.03.2016 01:42  Серго Сокольник => © 

Війна нікого не питає, Тоню...