30.03.2016 10:35
для всіх
137
    
  3 | 3  
 © Ольга Шнуренко

Чому

з рубрики / циклу «Лірика кохання»

Все було так добре, хотілося бути поряд,
але варто було зблизитися - і чудо зникло...
З`явилися біль і гіркота розчарування...
Раз по раз виникає питання - «Чому?»

Чому так росяно в сумних очах, 

І на щоках капіжно, 

Коли тримаєш міцно у руках

І обіймаєш ніжно?


Передчуття, що знову не прийдеш, 

Що зустріч ця остання?

Тривозі цій немає більше меж, 

Найгірше – це чекання…


Дарує небо чарівну весну, 

А в серці - завірюха...

Чому не вiрю, як ранiш, йому?

Реву, немов бiлуха...



Таке зі мною вже не раз було:

Я серцем відчуваю, 

Як висихає спільне джерело, 

І почуття зникають…



м. Київ, 30.03.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.03.2016 18:04  Маріанна => © 

Сподобалося. Так щиро

 31.03.2016 07:28  Тетяна Белімова => © 

Шкода, коли почуття йдуть назавжди. На жаль, таке трапляється.

 30.03.2016 20:20  Олена Коленченко => © 

"Я серцем відчуваю,
Як висихає спільне джерело,
І почуття зникають…" - сумно....

 30.03.2016 17:45  Каранда Галина => © 

мені найбільше сподобався перший стовпчик.

 30.03.2016 14:14  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний вірш. Але не сумуйте. Не час сумнівів і тривог.

 30.03.2016 11:30  Тадм => © 

сподіваюсь, миттєве?