МОЇ СНИ У ВЕСНИ…
Ти візьми мої сни у весни – первоцвітово-білі,
І засни на мені, руку-сонце поклавши на груди.
Із долоні твоєї тепло розпроміниться, в тілі
Розтопивши скресаючу з грудня розлуку-отруту.
Розіллюся в тобі березневим прощальним акордом
І у лоні, зігрітий, розквітну по-новому й знову
Королем ти назвеш мене – вічного, в долі, мілорда.
Роси в травах шовкових співатимуть нам колискову.
На світанні ранкова зоря перестала горіти…
Чи наснилась мені ти, чи була насправді зі мною?
На самотньо-холодному ложі зими білі квіти –
Зігрівають у снах й досі пахнуть твоєю весною.
