Туман
"Валентинка" Тетяні Чорновіл
Коли село накрила нічка
І перша зірка наче свічка
Засяяла між тополями,
Поповз туман з ріки полями,
Бродити в травах соковитих.
Між колосків зерном налитих,
Заплутався і ліг на стежку.
На подорожнику мережку
Журливо вишив росяну,
Волотку стиглу просяну,
Нічним осипав діамантом,
Причепурив баштан. Той франтом
Повитріщав у темінь ночі
Рябі і жовті вогкі очі…
Розплутав пасма аж під ранок
І білим котиком на ганок
До мене скочив, зачаївся,
Щось промурчав і розчинився.
