12.03.2014 16:25

для всіх

236

7 | 7

 © Наталка Янушевич

дихання

А з рани на тілі, червоної та на білім,

Збігає свобода – доріжка липка на брук.

І гусне повітря, погляди обважніли,

І так би здалася хоч пара, а вільних рук.

Ну, хто там кинув, що в Києві – майдануті?

Нормальність-бо ваша – агонія жебраків.

Невже не нудить, чому вас таки не нудить?

Брехня і безвихідь обсіли з усіх боків.

Замало слів, побитого тіла замало - 

Усе спалити, не вити б нам серед вовків.

Свобода – кисень, а з нею  таке займалось,

Що в кожнім вирує з незримих глибин віків.