01.04.2016 08:18
для всіх
114
    
  3 | 3  
 © Наталия Яценко-Мельник

Збігає час рікою

Збігає час рікою, все мине.

Заселять землю зовсім інші люди.

Любіть мене, ненавидьте мене, 

Та я була, я є й ще трохи буду.


Іще під сонцем йтиму по стежках, 

Заплутаних стежках землі святої, 

Ще будуть сум і радість у очах, 

Поки забудусь в вічному спокої.


Ще попливу у синіх небесах

На крилах мрій і на вітрилах думки, 

А по земних відбитках, по слідах, 

Пройдуть колись далекі праонуки.


І запашна, смарагдова, жива, 

Стрімкою нескінченною стрілою, 

Знов піді мною виросте трава, 

І лиш пізніше—буйством—наді мною.



2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.04.2016 20:18  Тадм => © 

Ваші вірші такі живі, такі відчутні. чудові!

 01.04.2016 12:02  © ... 

:) а тоді я стала вчителем і весь мій оптимізм лопнув, як булька на воді.

 01.04.2016 11:22  Ольга Шнуренко => © 

5 років назад Ви були оптимістом! Бажаю Вам, щоб Ви знову мандрували в синіх небесах на крилах мрій і на вітрилах думки!