А вірші пишу переважно в метро
з рубрики / циклу «Дірки від сум’ять миттєвих (про творчість)»
А вірші пишу переважно в метро.
Інертні думки, мов сухі горошинки....
Куди тебе, душе, вже знов занесло?
Я ж знаю, що все потребує зупинки
Пишу про банальне: про власне «або»,
про тишу зловісну й розкалені вістря,
а ще про все те, котре ніби й було,
та якось застигло між «перед» і «після»
І знову не знаю для чого. Адже
наївність зашкалює, квасяться тіні....
уяву хвилює чомусь Фаберже,
напевно, щоб змазати прояви ліні
Тому, мабуть, й пишеться вічне «але»
і котяться в безвість пошкрябані звуки...
Що думає молодь про зірку Пеле?
Кінцева зупинка. Здригаюсь від стуку...
Харків, 1.04.2016
