08.04.2016 22:19
for all
49 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Дністран Оксана

Я себе відучала від просині

Я себе відучала від просині

Від бентежних небесних шляхів, 

Поруч хмари ішли набурмосені, 

Спересердя ковтали птахів.


Щоб міжзір’я навіки позбутися, 

Скубла пір’я зі зламаних крил, 

Відрікалася тої попутниці, 

Що жадала червоних вітрил.


Забувала смаки розмаринові, 

Плескіт неба об хвилі м’які, 

Захід сонця солодко-малиновий, 

Поцілунки коктейлів п’янкі.


І, привчивши себе до лінійності, 

Ритму строгого денних турбот, 

Час від часу тонула у мрійності, 

Щоб хоч трохи позбутись скорбот. 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 23.04.2016 16:32  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую, Тетяно, за теплі та обнадійливі слова. Це завжди слугує поштовхом для творчості. Шкода тільки, що на це випадає дуже мало вільного часу, доводиться уривками - писати та читати твори інших авторів. Я взагалі дивуюся, як Вам вдається одночасно приділяти увагу одночасно стільком напрямкам: і родині, і підтримувати колег по перу, і писати такі чудові твори, з якими недавно мала нагоду трохи ознайомитись. Дуже сподобалось! Майстерно!!! Хай цей запас творчого потенціалу у Вас не згасає!!!!!

 12.04.2016 09:25  Тетяна Белімова => © 

Шлях жінки... У кожної свій, але найбільше імпонує, коли він пристрасний із нотками ніжності, як у Вашої ЛГ)))  

 09.04.2016 07:08  © ... => Серго Сокольник 

Що поробиш, Сергію, така, певно, жіноча доля)))))))) 

 09.04.2016 01:36  Серго Сокольник => © 

А дарма привчали... Ото ж, Ксеніє))) 

 08.04.2016 22:38  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Отож ту істину і шукаємо))) у віршах))) Дякую!!!!

 08.04.2016 22:32  Панін Олександр Мико... => © 

Сильні емоції,
правильні думки,
чудовий, талановитий
вірш.

Трагічна чуттєва лірика,
непересічні образи.

Проте -

Емоції у клітку не загнати,
Їм треба, кажуть люди,
Потурати!?

Істини не знає
Ніхто.