09.04.2016 14:25
для всіх
166
    
  7 | 7  
 © Анна Ольтенберг

La mar

La mar

Замальовки під хмарами

Мысленно он всегда звал море la mar, как зовут его по-испански люди, которые его любят. Порою те, кто его любит, говорят о нем дурно, но всегда как о женщине, в женском роде...
Старик же постоянно думал о море как о женщине, которая дарит великие милости или отказывает в них, а если и позволяет себе необдуманные или недобрые поступки, – что поделаешь, такова уж ее природа. «Луна волнует море, как женщину»...
Е. Хемінгуей

Я море, стихія... бентежна, коханий, тобою. 

Волосся, як хвилі, і руки, холодні до болю. 

Я море, як жінка, пробуджена зранку грозою. 

Я іскра від сонця, сповита теплом і водою. 


Глибинна, як небо, розлита не там, де є люди,  

Я море, що спокоєм іноді нищить судна. 

Пливуть наді мною хмарини кошлаті і мудрі... 

Я море, закута, як в обрій, у твОї груди... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.06.2016 06:03  Тетяна Чорновіл => © 

Бажаю сягнути глибин небесних у мить чарівного світанкового передгроззя! Натхнення Вам!

 12.04.2016 09:27  Тадм => © 

чуттєво. гарно

 12.04.2016 09:18  Тетяна Белімова => © 

Стихія моря, напевно, найближча закоханому серцю жінки))) Образна поезія! Зрима!

 11.04.2016 21:51  Світлана Рачинська => © 

Дуже пройняло мене... Я тут прожила, Анно! З новими хвилями накриває Ваше світле перо!

 10.04.2016 23:23  Тетяна Чорновіл => © 

Ваші вірші-танці неймовірні! В цьому справді відчувається морська стихія!

 09.04.2016 22:32  Ганна Коназюк => © 

Чудова поезія! Мальовнича і розкішна!!!