Дерева казок
з рубрики / циклу «Рапсодія слова»
Ми, з моїм лисом, не віримо вже в казки
І у повітряні замки на тонких мотузках.
Там звіролови, сітки і смертельні пастки.
Тут - ми заручники. Тут тільки ми і пустка.
Сняться дерева казок у бузкових садах.
Місяць, як кулька із гелієм виплив нізвідки,
Велосипедом намотую час на стрічках
До яких нитками в`язані лебеді дикі.
Там каруселі гойдають героїв казок,
Вкрились книжками ведмедики з білого плюшу...
Лисе мій вірний, стороже ржавих клямок,
Звіре мій добрий, люблю твою людиноДушу.
Бачиш цю шхуну й метелики замість вітрил?
Це мої сни пливуть з мріями проти вітру.
Дякую лисе, що зносив з дитинства настил,
Більше всього люблю постіль оцю переквітлу.
Ми вже не діти. Багато поклали на кін.
Збоку складаєш усі перетерзані списи.
Хоч ми з тобою не віримо вже в казки -
Знову читаю я їх перед сном тобі, лисе.
