Аврора
Спить день вночі,
Аврора схід чекає,
Безсоння у її,
Лиш мить відпочиває.
Мить радує життя,
А ми не помічаєм,
Які це відчуття,
Коли вона гуляє.
Бо мить у ній живе,
А інше, це безсоння,
Бо нудить над усе
Чекання благ спросоння.
Чекання, день і ніч,
Одної миті щастя,
Від цього й море сліз,
Хоч й посмішка додасться.
А ми не бачим це,
Спимо, Аврора плаче.
У миті в неї все...
В житті вона лиш значить.
