Реальність

Прискіпливі докори від сумління

Гнітять в душі, як коршаки сліпі

Й безпомічне, свідоме те невміння,

Що нас примушує на впевнені шляхи.

Свідомість, що нам ладна розказати,

Вона лиш баламутить в серці кров,

Крізь неї карта, що змогли пізнати

Лиш трохи схожа, на земний покров.

Хоча й реальність скована замками,

Але навіщо її скривлювати так,

Чому нам не віддатися думками

До тих вершин, від потаємних рам?

Рамок від сутності людської рівноваги,

Що наближає нас до більш реальних карт,

До несвідомої, великої уваги,

А не до того, що рахується стандарт.

Сприймати, як народжена дитина,

Коли нема бар’єрів в голові,

Коли весь світ реальніша картина,

Щоб копії на обмін віддали.

Це тяжко, розкриває рани,

Прийняти світ це значить роздягтись,

Колись ми вже реальність ледь пізнали,

Коли у неї з лона вирвались.

Замалювалися і карти обміняли,

Бо легше так і рамки вже не ті,

Свідомість вигадали, решту заховали,

Але чудово першу думку зберегти.

Бо це порив, із нашої скарбниці,

Шукайте рамки, це ключі замків

І бережіть їх краще від зіниці,

Адже реальність, справжній рай земний.