21.04.2016 14:34

для всіх

141

5 | 5

 © Маріанна

Не змиритися

Попід ранок, понад прірвою

Вибиратися та осліпом.

Попід тином, під руїною, 

Завалити може каменем.

Понад голос, з крику в пошепки.

Чом же не зірвати сутіні?

Чи ставати вже навколішки?

Хто веде з весни до осені?

Не знесе каміння мертвого.

А живе? Іще залишилось.

Напитати би іще. Чого?

Що віднайдено, щоб стишилось.

Бо віднайдено. Не названо.

Не наважитись скоритися.

Не казати не вкарбоване, 

Щоб мовчати, Не змиритися.