Весна і сніг
А сніг до мене вийшов зустрічати,
Щоб на шляху не збилася раптово,
В долонях ніс осяйне світле свято,
Довіру повертаючи ізнову.
Турботливий, як гречний наречений,
Як добрий ангел - чистий і безгрішний,
І вже нічого, що уся – в зеленім,
Він обіймав так лагідно, неспішно,
Що я забула обіцянки літу,
Заручини під солов’їний щебет.
Готова з ним летіти на край світу,
Від захвату душа уся затерпла.
Я прагнула зігріти його з мандрів,
Приготувала каву із вершками,
Він скинув недосяжності скафандри
І покотився по щоці струмками.
