25.04.2016 20:22
for all
229 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Олена Вишневська

Готика ночі

Готика ночі

Зачинено двері. У спину - колючий страх:

А як же, скажи, мені далі без тебе жити?

Навчи, якщо знаєш, бо я на семи вітрах, 

Розхристана й боса, вовкам на поталу… Ситих


Тут поряд немає: усі, як один, мій хрест, 

Шугають поблизу, чекають, мабуть, на страту.

Ти також чекаєш… Подай їм сигнальний жест, 

Аби обірвали фатальну мою сонату


На сильних акордах. Слабких у мені нема:

Сама собі зброя!... /хоч звірові я – нерівня…/

Ти, чуєш, як з пульсом вібрує життя струна?

Зіграєш? На вирок? /Допоки мовчать ще півні./


Бо після вовкам не ввірвати від серця шмат:

Як тільки зашторить цю готику ночі ранок, 

Під натиском сонця паде мій суворий кат.

Відлунням світанку я вирвуся з кола бранок...

Публікації: Олена Вишневська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 12.11.2016 22:31  © ... => роман-мтт 

Спасибі!!!! І дякую, що нагадали... 

 12.11.2016 17:23  роман-мтт => © 

чудово! 

 26.04.2016 11:33  Маріанна => © 

Сильно! 

 26.04.2016 11:29  © ... => Світлана Рачинська 

а що поробиш? їм неодмінно треба знайти місце, інакше закусають до божевілля)))
Дякую, Світланочко, за розуміння! Ціную - неоціненно)))) 

 26.04.2016 11:22  Світлана Рачинська => © 

Ці слова особливо вкарбувалися і не відпускають, серденько! Дуже глибоке щось і всеохоплююче... якщо це рип"яшки, то чудові знахідки))) 

 26.04.2016 11:19  © ... => Панін Олександр Миколайович 

ага) він може такий цирк влаштувати, що будь-яка трагедія буде здаватися такою дрібничкою)))

Ви ж знаєте, що ми з вухастиком ще ті забіяки, а от муза наша, наче зовсім з іншої компанії - фатальна меланхоліна))) та по доброті сердечній ми вже приймаємо її такою, як вона є (а раптом з часом перевиховаємо?) 

 26.04.2016 11:03  Панін Олександр Мико... => © 

Дякую, Оленочко, я тільки запропонував більш оптимістичний варіант-додаток.
У разі конфлікту, мабуть треба брати з собою вухастого, він будь-яку трагедію оберне на цирк треба ж його енергію та на користь. 

 26.04.2016 09:52  © ... => Світлана Рачинська 

наче рип`яшки вчепилися в мене ці слова і не відпускали, доки не дала їм волю))) звідки вони - не знаю)))
Дякую, сонечко! 

 26.04.2016 09:50  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую, люба! все-все навзаєм)))

Нехай вберігає...

 26.04.2016 09:50  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Олександре Миколайовичу, відразу в обране!!! Просто неймовірно - схиляюся перед Вами! 

 26.04.2016 09:49  © ... => Шира Юлія Ігорівна 

Щиро дякую Вам!) 

 26.04.2016 09:06  Світлана Рачинська => © 

Оленко, мене просто вразили ці слова: "На сильних акордах. Слабких у мені нема:
Сама собі зброя!... /хоч звірові я – нерівня…/". Дуже... Такий магічний і особливий цей вірш... Зачарувала мене... 

 26.04.2016 08:57  Тетяна Ільніцька => © 

Готика ночі може бути і мовою кохання, болісного, убивчого, яке не підносить над буттям, а спопеляє живу душу. Нехай Господь береже усіх закоханих від нічної темряви!
Оленочко, без зайвих слів, але з підтримкою! Завжди розраховуй!  

 25.04.2016 22:47  Панін Олександр Мико... => © 

Не радує сонце, не тішить світанок чомусь,

Без тебе втрачає життя кольорів принаду,

Я витерплю все, я у вечора шлейф загорнусь,

Готичні палаці відроджуються камнеспадом.


Та я не шкодую і зовсім тебе не боюсь:

Сама обрала я коханого - темного ката,

Шаленство акордів... нехай розривається пульс,

Нещадне і пристрасне горе - кохання - стакато!


Місцями нехай поміняються Іст і Вест,

Перевертні чорні, нещадні убивці кошлаті

Мені підкорились, зі мною несуть мій хрест,

Підспівують хрипло моїй божевільній сонаті.


Ховатись від мене даремно, тож краще не смій,

Я готику ночі до самого пекла пильную,

Я - Чорна Вівчиця,  хоча й у подобі людській,

Тебе відшукаю, тебе загризу, зацілую!

 25.04.2016 22:10  Шира Юлія Ігорівна => © 

прочитала вірш на одному диханні... Шедевр! слова тут, напевно, будуть зайвими