Пахне літо грозою,
І бузковим солодким духом.
Кличе вирватись з клітки на волю.
Застеляє стежки барвінком.
Вже трава у саду до коліна.
А жасмин забирає сон.
Ніч поважна, солодко-лінива.
Цвіркуни демонструють гонор.
А зірок. Вони так високо.
Неймовірно пахне чебрець.
Липа цвістиме скоро.
Ще не спав, а вже новий день
Малиною манить до зрубу,
Де скрутився клубочком вуж,
На поваленім вітром дубі,
Чує кожен сторонній рух
Хай сидить, я нарву ромашок.
Яке довге у них стебло.
Дивись, під буком, синячків десяток.
Розморило мене теплом.
Пахне літо зеленою м’ятою,
Пахне сіном, грибами і волею,
Дерев’яною доброю хатою,
Молоком, дідом моїм і бабою.
Колись догоджали онукові,
А сьогодні до літа їм байдуже.
Принесу вам ромашки зірвані
І барвінок встромлю, хай росте.
Дрогобич, 2011
