Сірий ранок
з рубрики / циклу «життя»
Насупив брови сірий ранок.
Не видно сонечка з-за хмар.
І знову день, новий світанок.
Старий горіх, старий ліхтар.
Душа туманом оповита
Кленовим листячком тремтить.
І щось у ній, мов скло розбите
У світлі ранку мерехтить.
З одного боку, наче сльози.
З другого плавиться печаль.
Застигли думи, як в морози
Застигле серце, мов кришталь.
Ніщо йому не допоможе
Ані весна, ані тепло.
Любов пішла, й надія схоже…
Розбито все, неначе скло!
І вже не варто аж до ранку
Те гостре шмаття підбирати.
Розбите серце, як і склянку
Уже не скласти, не з паяти!
