14.05.2016 06:20
для всіх
86
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

В пустелі

В байдужій вселюдській пустелі

Самотньо віка доживаю, 

У сірій коморі-оселі

В хворобах від болю страждаю.


В байдужій пустелі сконаю

І спрагла душа заніміє, 

Вернути як юність не знаю, 

Зробить це ніхто не зуміє.


Все ж хочеться роки вернути, 

У юності трохи пожити, 

Самотність назовсім забути, 

Кохати і вірно любити.


Ці мрії уже не здійсняться, 

Прожите не можна підправить, 

Над ним можна плакать й сміяться, 

Нічого не можна добавить.


В байдужій вселюдській пустелі

В хворобах віка доживаю, 

У сірій коморі-оселі

Самотньо у горі страждаю.

 



м. Київ, 23.03.99.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.05.2016 09:07  Тетяна Чорновіл => © 

Кожен вік по своєму чудовий. Вернули б юність, то з ними ж і низка помилок тих самих...Самотньому можна бути і в юрбі, я вам уже про це казала. Не плачте! А сміятися - можна! ))) Все буде добре!