Мелодія дощу
Так тепло в дощових обіймах місту
(О цей травневий незабутній дощ!)
Змиває втому днів, мов порох з листу,
Асфальт цілує бульбашками площ.
Так пещено, спокійно, благодатно
Голублять краплі, злившись у струмки,
То рвучко-дзвінко, то – так делікатно,
Немов ввібрали всі мої думки,
І плинуть лоскітно, повільно, шовковисто,
Як та мелодія з-під струн віолончеліста.