10.05.2016 22:05
для всіх
193
    
  4 | 4  
 © Дністран Оксана

Акацій білих вій

Акацій білих вій

Зворушує тремтіння білих вій

Акації, що врешті-решт розквітла, 

Я так люблю духмяний цей завій, 

Що в душу промінь добавляє світла.


Джмелі хмеліють в ніжних пелюстках, 

Немов по шовку ходять босі лапки, 

Дрімають на суцвіттях – лежаках, 

Ліниво покидаючи канапки.


Пилок нектарний сліпить очі їм, 

Наївшись меду, набринівшись гулом, 

Вертаються завжди у власний дім, 

Щоб відпочити від п’янких загулів.


Задумана акація услід

Їм шле прощальний надлегкий привіт.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.05.2016 20:46  Світлана Рачинська => © 

Прегарно і казково!... Чаруюча образність, Оксано!

 11.05.2016 08:48  Уляна Яресько => © 

Яка неповторна краса!

 10.05.2016 23:28  Панін Олександр Мико... => © 

Джмелиний гул, немов найтонший дим,
Рятує він від смутку і печалі...
Акацій ніжність - джмеликам своїм,
Щоб гультяї не дуже загуляли.

 10.05.2016 22:49  Світлана Рачинська => © 

Оксаночко, завжди приємно зачудована Вашим словом і красивими образами!!! Дякую за цю естетичну насолоду!....

 10.05.2016 22:14  Олена Коленченко => © 

Шикарні білі вії!!! Чарують п`янким ароматом і ніжністю....)