10.05.2016 22:05
for all
121 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Дністран Оксана

Акацій білих вій

Акацій білих вій

Зворушує тремтіння білих вій

Акації, що врешті-решт розквітла, 

Я так люблю духмяний цей завій, 

Що в душу промінь добавляє світла.


Джмелі хмеліють в ніжних пелюстках, 

Немов по шовку ходять босі лапки, 

Дрімають на суцвіттях – лежаках, 

Ліниво покидаючи канапки.


Пилок нектарний сліпить очі їм, 

Наївшись меду, набринівшись гулом, 

Вертаються завжди у власний дім, 

Щоб відпочити від п’янких загулів.


Задумана акація услід

Їм шле прощальний надлегкий привіт.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 10.06.2016 21:08  © ... => Уляна Яресько 

Щиро дякую, Уляно!!! 

 10.06.2016 21:08  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Та вони все одно загулюють, поки все квітує))) 

 10.06.2016 21:07  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую, Світланко! Це я Вам вдячна, що читаєте. 

 10.06.2016 21:06  © ... => Олена Коленченко 

Щиро дякую, Олено! 

 13.05.2016 20:46  Світлана Рачинська => © 

Прегарно і казково!... Чаруюча образність, Оксано! 

 11.05.2016 08:48  Уляна Яресько => © 

Яка неповторна краса! 

 10.05.2016 23:28  Панін Олександр Мико... => © 

Джмелиний гул, немов найтонший дим,
Рятує він від смутку і печалі...
Акацій ніжність - джмеликам своїм,
Щоб гультяї не дуже загуляли. 

 10.05.2016 22:49  Світлана Рачинська => © 

Оксаночко, завжди приємно зачудована Вашим словом і красивими образами!!! Дякую за цю естетичну насолоду!.... 

 10.05.2016 22:14  Олена Коленченко => © 

Шикарні білі вії!!! Чарують п`янким ароматом і ніжністю....)