По кризі в заметіль
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Перші тайгові зошити»
«Опять метель пойдет вприсядку»,
«Из первых таежных тетрадей»
Знов заметіль майне вприсядку,
Сипнувши снігу з рукава,
Навіє знов мені на згадку
Життя домашнього дива.
В заметах літ оселя наша,
Курить димами з давнини,
Танцює на порозі Маша,
За плечі взявши ковзани.
Мчимо туди ми, де барвисто
Зайнявся плошками каток,
І навіває в вуха свисту
Юнацький вітер, мов свисток.
Пізніше трохи далі, згодом
Коло північної гори
Наткнемося за поворотом
На щось серйозніше від гри.
Там у промерзлому тумані
З хребта по схилу навпрошки
В запал веселого катання
Спускає мрія саночки.
В тайзі, на дні гірської ями
Під кригою застиг навік,
Залитий літніми дощами,
Морозом стриманий потік.
Скульптурний сон річного тиску,
Він сонцем згладжений до блиску,
І з тьми віків до наших днів
Біблійний слід там видно зблизька
Єзекіїля ковзанів.
На холодами скуту стрічку
Сковзну я лезом без зусиль,
За руку підхоплю сестричку
Й помчу по кризі в заметіль.
_
Опять метель пойдет вприсядку
Под окна русскую плясать,
А мне опять вообразятся
Домашней жизни чудеса.
Дымят в снегу деревни наши
Кривые, как черновики,
А на пороге пляшет Маша
Закинув за спину коньки.
И мы бежим на разноцветный,
Горящий плошками каток.
Нас тянет юношеский ветер
И в уши свищет, как свисток.
Лет через десять в повороте
У самой северной горы
Мы натыкаемся на что-то,
Что посерьезнее игры.
Там в промороженном тумане
По склону горного хребта
После веселого катанья
Провозит саночки мечта.
На дне таежной горной ямы
Вздыхает холодом каток,
Залитый летними дождями,
Морозом сдержанный поток.
Скульптурный сон речного плеска,
Он солнцем выглажен до блеска,
Хранятся тысячей веков
На льду следы времен библейских
Езекиилевых коньков.
По этой ледяной сторонке,
Скользя на лезвии ножа
И мы прокатимся с сестренкой,
Друг друга за руки держа.