Назустріч

з рубрики / циклу «П`ять відтінків мене»

Вірші -пелюстки, поезія-квітка...
Може від Бога, може від дідька...

Посмішка. Кава. Попереду довге шосе,

Шлейф від парфуму, здурманив вчорашнє минуле.

В натовпі кольору дуже багато очей,

Щось загубилось..,

А може ми, щось проминули?

Вмита дорога-

Дощ працював цілу ніч...

Вставлений ключ,

І рвонути із місця у вічність,

Музика голосно.., швидкість шалено несе,

Не зупиняючись-чорна.., ковток.., мов трагічність...

Не гальмувати!

Недопалок-геть у вікно...

І розривається серце на шкляння болюче...

Посмішка. Кава. Попереду довге шосе...

Щось загубилось?

Ні!

Шлейф від парфуму розвіяв сумління гнітюче...

далеко, 19.05.2016

Візьміть участь в обговоренні

Чудовий легковійний вірш. Відчувся атмосферно!
Епіграф також класний!))

Ой, пані Аллочко, немов сама з Вами пронеслося умитою дорогою! Файно передали почуття лету!

Наше кохання блукає у Всесвіті вічно,
Зраду лікує, полегшує біль від увіччя.

Чарівно.... я залюблена у ці рядки, бо відчуваю) ціную Вас! Ви дивовижна жінка!......