Квітка
привітна в красі до світу, манить нектаром бджіл
і комашню різновсяку, і працелюбних мурах
цвіте на галявині лісу й з останніх що є в неї сил
стебельцем тяжіє до листя... - торкнутись кленових віт
бажання її заповітне утаємничених мрій... -
павук непосида і дзига мереживо пряжі снує
плетивом швидкоплинним плете пелерину їй
від спеки, дощу і вітру, від суєтних комашин
надійний їй захист в"яже з міцних глеюватих ниток
й гойдається у спочинку в яскравих м"яких пелюстках
ласкавих на дотик, ніжний вкриває їх оксамит -
в цій вихолці лагідній в травах всміхається світу павук
і капелюшком маше до шереху листя крон
старого веселого лісу, тримає що неба синь
й вітає галявину літа, рослина чарівна і дивна де квіточкою зійшла
вчепилась корінням у землю, виштовхуючи себе
встріч сонцю, дощу і вітру, до світла і білих хмар
таких небезпечних, непевних, але манливих там...
