Вірш пам`яті матінки

Вірш пам`яті матінки (Абрикосовий сад)(Аромат абрикос)

Тридцять дерев росло біля хати.

Тридцять дерев абрикос в п`ять рядів.

Червонобоких плодів аромати…

Глибоко в душу спогад засів.

Їх насадив турботливий тато.

Доню й синочків він щиро любив, 

Тому й насадив їх отак ось багато

Й дбайливо «смаколик» зростив.

Тридцять дерев росло біля хати.

Тридцять дерев абрикос у саду.

«Галю, вже треба врожай позбирати!»

«Так, зараз мамо, іду.»

Так без вагань і без втоми в обличчі

Доня корзину у руки бере.

Може, як інколи, друзів покличе…

Ні? То сама абрикос зобере.(собере)

Тридцять дерев росло біля хати.

Тридцять дерев абрикос вже нема.

Татка нема і сама двічі мати, 

Часом вісні абрикоси збира.

Там де жила чи просто ходила, 

Яблунь і слив, абрикос і вишень, 

Скрізь Галя щедро дерева садила.

Час повернути б лишень.

Тридцять дерев росло біля хатоньки.

Тридцять дерев абрикос — хто згада?

Тож спочивайте, моя люба матінко, 

Сад над могилою спогад гойда.

Пам`яті матінки вірш цей укладено

І хто врожаї з цього саду зрива

Чистую душу її, Богом дадену, 

Чемно, з любов`ю згада.

Херсон, 01.06.2016. о 02.30